Чи повинно в школі бути завжди весело?

                  Чи повинна школа перетворюватися на центр для розваг?  Чи повинно в школі бути завжди весело? Чи повинна школа готувати учнів до життя?

                   Відповіді на ці запитання будуть суперечливими. 

                   Давайте міркувати. Яким є все ж таки, доросле життя? Так, в ньому є веселощі, жарти, розваги але не кожного дня. Переважають будні наполегливої праці, долання лінощів, тривог, робота над стресостійкістю тощо…

                  А ще в житті потрібно бути не лише красивою дівчиною чи симпатичним хлопцем, а й стати особистістю, вибрати сферу діяльності, і досягти успіху у ній. На професійній діяльності будуть траплятися конфлікти, які потрібно вміти залагоджувати. Чи це весело?

                  Ще потрібно вміти спілкуватися, бути мудрим, розмірковувати над своїми діями, над діями опонента, щоб якомога менше втягуватися в конфлікти і неприємності та здобути максимальну користь для себе, свого бізнесу, вести здорову конкуренцію. Чи, може, це весело?

                   А ще, незалежно ким буде ваша дитина: звичайним найманим працівником, чи власником великої бізнес компанії, а може, визначним політиком, немає значення, вашій дитині все одно доведеться

-долати лінощі,

-прикладати зусилля,

-презентувати себе,

-вміти працювати на велику аудиторію,

-справлятися зі стресами, які будуть виникати,

-вміти вести переговори,

-дотримуватися бізнес етикету, що не завжди є комфортним,

-можливо, знати і дотримуватися міжнародного дрес-коду, згідно протоколу,

-вміти словами переконати інших,

-бути наполегливим,

-вміти аналізувати ситуацію та знаходити не один вихід, а декілька варіантів і вибрати найкращий,

-вміти визначати пріоритети, вибирати те, що важливе, дещо, делегувати,

-вміти ставити свої цілі, а може і великої команди, якщо ваша дитина буде лідером (адже лідер не той, хто підчиняє собі волю інших, а той, за ким хочеться слідувати),

-одне з найголовнішого - радіти, бути щасливим від отриманого результату,

-і багато іншого, а чи весело це?

                 Якщо дитина не навчиться цьому в школі, не здобуде досвіду у подоланні труднощів, не навчиться залагоджувати конфлікти, не зможе напружувати мозок і наводити важливі аргументи, не навчиться справлятися із тривогою перед виступом на велику аудиторію, не навчиться бути організованою, не навчиться правилам ділового спілкування, та й діловому етикету вцілому, у мене запитання:  КИМ ЗМОЖЕ БУТИ ТАКА ДИТИНА, КОЛИ ВИРОСТЕ?

                  Чи, може, батьки будуть утримувати дитину біля себе до старості літ? Чи, може, створять штучне суспільство для свого чада? Чи, може, думають, що досягнувши 30-35-річного віку дитина, жодного разу не проживши подібні ситуації, не маючи ніякого досвіду, відразу стане комунікабельною, переконливою, легко залагодить конфлікти і все оточуюче суспільство буде завжди привітне до вашої дитини, і їй ніколи не доведеться відстоювати власну позицію переконливими аргументами, і отак, на р-раз, ваша дитина, буде керувати великим підприємством, укладати вигідні угоди, представляти країну на міжнародному рівні?

                   Звідки з»являться такі НАВИЧКИ у дорослої людини, якщо нема ніякого досвіду з дитинства?

                   То, може, досить вже «вестися» на різні маркетингові ходи, на яскраві картинки, і все таки зрозуміти, що навчання – це розумова праця, так, іноді цікава і захоплююча, здебільшого на першому-другому уроці, а коли мозок починає трішки втомлюватися, то праця стає наполегливою. А ще, в школі є різного роду «стресотренажери», такі, як контрольна робота, перевірна робота, і не завжди очікувана і бажана оцінка, але з таким невеличким стресом теж потрібно вчитися справлятися, щоб у майбутньому бути стресостійким і не доводити себе до депресивного стану через дрібні неприємності. А ще в школі трапляються конфлікти, особливо, якщо в класі навчається декілька лідерів, і потрібно вчитися співпрацювати, а не уникати спілкування чи, навпаки, подавляти однокласника. А це, ой як невесело, знаєте, коли ти йдеш до щколи, хочеш щоб тільки ти був у центрі уваги, і всі тебе хвалили, а там, виявляється, є ще хтось, хто також прагне бути кращим, першим…  і доводиться напружуватися і переконувати своїми діями, знаннями, вміннями, що ти «крутіший», а це вже праця, емоційне виснаження, і це не завжди весело…

                  Найкраще, що можна зробити для своєї дитини – це вислуховувати її без критики, ставити себе на її місце (емпатичне слухання), зрозуміти, що дитина відчуває в конкретній ситуації, запропонувати декілька варіантів виходу із конфлікту (якщо такий є), саме ВИХОДУ із конфлікту, а не «засмоктування» в конфлікт, допомогти, якщо потрібно, із навчанням, можливо, розвантажити гуртками і факультативами, тощо і одне із найважливішого: виділити для дитини в день годину-дві  часу і дозволити їй самостійно розпорядитися цим часом, дайте можливість дитині бути ГОСПОДАРЕМ однієї-двох годин на день! Запасіться терпінням і тоді ваше чадо виросте проактивним, навчиться бачити і використовувати можливості, буде сміливо, але раціонально ризикувати, аналізувати, бачити багато варіантів в одній ситуації і обов»язково стане успішним у вибраній сфері!