"...Научится читать и писать ... приобретя определенные профессиональные способности или навыки с целью получить работу – это и есть образование?.. "

Спитай у тата і у мами, 
Які професії у них. 
Професій різних є чимало, 
Сповна їх вистачить на всіх!

Та є одна поміж професій, 
Якої вчаться у житті. 
Вона для кожного найперша, 
Якої вчитимешся й ти!

Учитель, лікар та геолог, 
Письменник, слюсар чи кресляр –
Всі називають головною
                                                                        Одну професію – школяр!

Бо всім відомо, що без школи, 
Без знань, що мусиш там набуть, 
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким в дитинстві мрієш буть!

  

               Справді, школяр – найважливіша професія, а без школи – ніяк не здобути таких важливих та необхідних знань. Так вважали з покон-віків, так вважають і зараз. З моменту виникнення школи, пройшло багато століть, протягом яких змінювалось ставлення до навчання, змінювались методи навчання… Останнє століття відзначається великими змінами в технологічному, інформаційному плані. І, сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої  – формувати гармонійно досконалу, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.

              Давайте розглянемо детальніше, що криється під поняттям «Освіта».

Педагогіка говорить, що поняття  освіти – досить складне й багатоаспектне. Існує декілька визначень поняття «Освіта». В найзагальнішому визначенні освіта – це процес і результат засвоєння людиною систематичних знань, умінь і навичок, розвиток розуму та почуттів, формування світогляду та пізнавальних інтересів. 

        Інше визначення стверджує, що Освіта — це суспільно організований і нормований процес (і його результат) постійної передачі попередніми поколіннями наступним соціально значущого досвіду, який в онтогенетичному плані становлення особистості є її генетичною програмою і соціалізацією. 

       Відповідний рівень та якість освіти для людей забезпечують навчальні заклади різних типів. Закінчивши відповідний навчальних заклад, людина, незалежно від віку і статі, це може бути молодший школяр, учень старшої школи чи студент, здобуває певний рівень освіти, стає освіченим.

           Давайте проаналізуємо далі. Тож яку людину можна назвати освіченою? 

      Педагогіка говорить, що освіченою людиною можна назвати того, хто володіє загальними ідеями, принципами і методами, що визначають загальний підхід до розгляду різноманітних фактів і явищ; хто володіє високим рівнем розвинутих здібностей, умінням застосовувати набуті знання до якомога більшої кількості частинних випадків; хто одержав багато знань і, крім того, може швидко й правильно застосовувати їх у конкретному випадку; у кого поняття і почуття отримали благородне і піднесене спрямування. Отже, поняття «освіта» передбачає не лише зна­ння, уміння й навички як результат навчання, але й уміння критично мислити, творити, оцінювати з моральних позицій все навколишнє.

       Про це говорив видатний американський філософ, педагог, реформатор освіти Джон Дьюї. Він  вважав, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в наданні учням інформації, а в тому, щоб розвинути в них критичний спосіб мислення. Адже завдання школи розвивати у дітей таке мислення, завдяки якому людина зможе адекватно оцінювати нові обставини та формувати стратегію подолання різних життєвих ситуацій.

         Видатний індійський філософ Джидду Кришнамурті в розмові із студентами задав питання «Научится читать и писать, развивать пам'ять и сдать какие-то экзамены, приобретя определенные профессиональные способности или навыки с целью получить работу – это и есть образование?.. Да, весьма важно подготовить себя к тому, чтобы зарабатывать средства к жизни; но это же не все жизнь. Подготовленны ли вы своим образованием к встече с тем непостежимым, что называется жизнью… Так называемое образование, которое вы тепер имеете, очевидным образом не поможет вам разобраться в огромной сложности жизни; вы вступаете в нее непогдготовленными, и она вас поглощает»

        

      Д.Кришнамурті говорив, що «образование – нечто гораздо более глубокое и широкое, чем простое накопление знаний. Образование – это такое развитие ума, при котором его деятельность уже не является эгоцентричной…

        Майже всі заклади освіти фінансуються державою. Якщо держава вкладає гроші у розвиток саме такого рівня освіти, то є привід думати, що саме такий рівень освіченості громадян потрібен нашій державі. З бюджету щорічно виділяються великі кошти на утримання закладів освіти та зарплати вчителям. І вчителі та батьки дітей роблять все можливе, щоб молоде покоління створили новий кращий світ. Але насправді всі дбають про те, щоб навчити дітей пристосовуватися до старої соціальної моделі. Насправді, ні батьки, ні вчителі, ні влада – ніхто не прагне правильно навчати майбутнє покоління. Якщо б вони справді цього прагнули,  світ був би без війн …

         Але у людини завжди є вибір, змиритися і прийняти рівень освіченості, згідно зі стереотипами, які нав'язуються суспільством чи владою, стати соціальною машиною, або  зайнятися самоосвітою, вчитися, щоб стати справді освіченою, вільною від стереотипів людиною.

        «Чтобы быть правильно воспитанным и образованным, вы должны упорно учится и не допускать лени. Будьте добрыми в спортивных играх, играйте не для того, чтобы побеждать других, но чтобы получать удовольствие от игры. Правильно питайтесь и следите за тем, чтобы сохранять хорошую физическую форму. Пусть ум ваш будет живым и способным решать жизненные проблемы.. Чтобы быть правильно образованными, вы должны понимать себя; вы должны непрерывно себя изучать… Без доброты и любви вы не являетесь по-настоящему образованными люльми».

             Чи не настав саме той час, коли варто звернутися за справжньою мудрістю великих князів київських, за часів правління яких Київська Русь славилася на всю Європу високоосвіченими, розумними людьми… На Біблії, привезеній із Київської Русі до цих пір присягають на вірність країні французькі президенти.

            Не варто нехтувати справжнім вчення, яке пережило віки та є актуальними у всі часи.

            Володимир Мономах, великий князь київських вважав, що виховувати дітей слід на позитивних прикладах батьків, дідів.