Театралізоване дійство «Пригоди на осінньому городі»
(Свято Осені)
Персонажі:
Лисичка
Диня
Щука
Бабуся
Диня
Щука
Бабуся
Внучка
Журавель
Дід
Рак
Гарбуз
Огірки
Буряки
Журавель
Дід
Рак
Гарбуз
Огірки
Буряки
Вовк
Колобок
Дія 1
Дія 1
(Виходять дві дівчинки)
Дівчинка 1
Осінь, танцює, кружляє,
В кожну щілинку заглядає.
Ось на поле завітала
Там бабуся урожай збирала,
Дідусеві допомагала.
Щоб витягнути ріпку із землі
Зусилля приклали чималі.
Осінь, танцює, кружляє,
В кожну щілинку заглядає.
Ось на поле завітала
Там бабуся урожай збирала,
Дідусеві допомагала.
Щоб витягнути ріпку із землі
Зусилля приклали чималі.
Дівчинка 2
Казку цю знає малюк усяк:
Та і в цій казці щось не так!!!
Глядачу, не нудьгуй,
за подіями пильнуй!
Та і в цій казці щось не так!!!
Глядачу, не нудьгуй,
за подіями пильнуй!
(Дідусь і бабуся пораються на городі.
Дідусь намагається витягнути ріпку. Поруч стоїть віз наповнений овочами)
Дід :
- Ох, стара, не впоратися нам, клич внучку!
Дід :
- Ох, стара, не впоратися нам, клич внучку!
Бабуся:
- Так вона в Києві в університеті навчається. Доведеться нам самим трудитися. Діду, ти он який сильний, у тебе все вийде!
- Так вона в Києві в університеті навчається. Доведеться нам самим трудитися. Діду, ти он який сильний, у тебе все вийде!
Дід:
- Так, але втомився трохи, треба, мабуть , підкріпитися! (Сідає біля ріпки)
- Так, але втомився трохи, треба, мабуть , підкріпитися! (Сідає біля ріпки)
(Голос внучки із- за куліс)
-
Бабусю, дідусю, я приїхала!
Баба
- Ой, внучка приїхала. Я колобка спекла, на віконечку стигне. То, може, йдемо до хати і пообідаємо і внучку пригостимо, а то вона зовсім схудла у своїй столиці.
Дід
- Ходімо, бабцю, пригостимо внученьку нашу любу, а віз хай поки тут постоїть.
Баба:
- Хай постоїть поки. А ти, старий , пообідаєш, відпочинеш, сили наберешся, а тоді вже, як візмешся за ріпку, одразу її витягнеш!
Баба
- Ой, внучка приїхала. Я колобка спекла, на віконечку стигне. То, може, йдемо до хати і пообідаємо і внучку пригостимо, а то вона зовсім схудла у своїй столиці.
Дід
- Ходімо, бабцю, пригостимо внученьку нашу любу, а віз хай поки тут постоїть.
Баба:
- Хай постоїть поки. А ти, старий , пообідаєш, відпочинеш, сили наберешся, а тоді вже, як візмешся за ріпку, одразу її витягнеш!
Дід:
-
Та й внучку покличемо на допомогу!
(Дід з бабусею виходять)
(Дід з бабусею виходять)