"Якщо ти був би директором школи, що ти зробив би, щоб учням у школі було цікавіше вчитися"

"Якщо ти був би директором школи, 

що ти зробив би, щоб учням у школі було цікавіше вчитися"

                 У підручнику з української мови за 4 клас є цікаве завдання: уявити себе директором школи, та написати про те, як можна зробити навчання в школі цікавішим.

                  І знаєте, що написали учні? Ні, не мультики, не безкінечні прогулянки, не відеоігри, навіть не екскурсії...

                  Давидик написав про те, що навчання було б цікавішим, якщо було би пов"язане з діями, наприклад, якщо є задача про дітей на санчатах,то варто взяти санчата, піти на вулицю кататися і одночасно розв"язати цю задачу.

                   Емільчик, якщо був би директором, то дав би розпорядження, щоб усі уроки природознавства проводили б на вулиці, щоб можна було відчути і побачити в реальному житті, а не на відео те, про що йде мова на уроці: води, грунти, будова рослин, орієнтування на місцевості, корисні копалини.

                    Софійка ввела би спеціальні уроки, на яких можна роздумувати на різні цікаві для учнів теми.

                    Дуже цікаво, що все написане учнями зводиться до педагогічних ідей великого педагога Василя Олександровича Сухомлинського:
- невіддільність теорії від практики;
- уроки мислення, коли дитина має змогу "думати свої думки";
- уроки на природі, "серед природи народжується яскрава і жива думка".

                    Багато педагогів "біжать" за світовими тенденціями, перетворюють уроки в штучні ком"ютеризовані процеси, забуваючи звернутися до дитини: чи потрібно це їй?

                    Всі хвалять педагогічні здобутки чужих країн, забуваючи про велику педагогічну спадщину свого народу. Я звідусіль чую: Афіни, Канада, Швейцарія .. А чому не Ушинський, Сухомлинський?

                    Запитайте учнів, що їм цікаво: експериментувати, досліджувати, спостерігати, роздумувати, фантазувати, малювати, складати казки, створювати карти, плани місцевості, розмірковувати над поведінкою художнього персонажа, пощупати різні види грунтів, зразки корисних копалин, відчути себе впевненішим, знайшовши самостійно спосіб розв"язання задачі після багатьох помилок, чи зануритися з головою у віртуальний світ? 

                   Я вважаю, що ІКТ в школі повинні бути строго дозованими. Інакше, ми матимемо покоління людей, якими легко керувати, підчиняти своїй волі, адже вони не здатні самостійно мислити, сперечатися, відстоювати власну позицію, вислухати співрозмовника, працювати за алгоритмом, приймати рішення.. 

                   Все зводиться до автоматизованих стандарних дій, як то кажуть, із крайності в крайність. 

                   Прочитавши твори своїх учнів, я спокійна за них!